Зазвичай дворові рівненські коти на Різдво снідають червоною ікрою.
Неохоче понюхавши ікру, коти байдуже повідвертали морди. Їсти не стали. надто вже ретельно допомагали хазяям святкувати новый год.
В Україні всі одразу зрозуміли, що життя покращилося вже сьогодні. Навіть сама "команда професіоналів" не сподівалася на такі успіхи.
Панорама міста, яку можна побачити біля моєї школи. Минулого разу пішли дивитися на неї о першій ночі. До нас підійшов патруль. Кажуть, указом мера заборонено перебувати на території навчальних закладів після 6 вечора. Ми поржали, бо перша ночі - це до шести. Злегка п'яні однокласники (розмова якраз дійшла до теми альтернативних джерел енергії) почали тицяти їм посвідчення і розказувати: А я губернатору віндовс ставив. Жалкували, що не було з нами Гліба - у школі він був грозою тролейбусних кондукторів, тепер - юрист.
У Рівному не прийнято прибирати сніг з вулиць. Того року зрозуміла, що усі ті крики про нерозчищені вулиці у Києві були через політику. Місцевому керівництву до Черновецького було далеко, як до Марса рачки, тому тут нерозчищений сніг сприймали належно, з розумінням, шо знову нападає.А женщіни по такому на каблуках ходять. У Рівному ніколи не продавали жіноче взуття без каблуків і ніколи не чистили тротуарів.
зірвані роги тролейбуса - мій фірмовий почерк
Органний зал, колишній костел св.Антонія. Торік у його підвалі проводили виставку карликових мавп. Тут дітям прививали ненависть до класичної музики.
Сидиш ти з примусу після уроків у білому гольфі і чорному піджаку, з пакетом фізкультури, голодний. а тут вишукані симфонії. це явно була радянська пропаганда проти буржуазної музики.
впросили вахтерш впустити нас (минулого разу адміністратори нас послали, явно не припускаючи існування туристичної цікавості). були там самі. за лаштунками скрипаль готувався до виступу. на балконі валялися засохлі шкірки від мандаринки.
Колір старого Рівного
повітове містечко
не залежно від зміни влад: дом офицеров, будинек жовнєжа, нині - диско-бар маршал
враження. школа. колір зими.
будинок вчених, один із нерозбомблених
двері з вензелями колишнього власника будинку
Там зараз діють Музей бурштину, Музей Уласа Самчука і ще якісь комерційні фірми.
Янгол із Бурштинової кімнати
Ікона-вітраж, музей бурштину
Шахи в музеї Самчука (для малообразованих - письменник, поки що вивчається у школах, написав трилогію Волинь, у романі Марія є про Голодомор. коли життя покращиться ще більше, ніж сьогодні, команда професіоналів напевне вилучить цей мрачняк з програми і замінить Марініною)
Редагував газету Волинь під час фашистської окупації. Оригінали особистих карток Самчука і його дружини, з відбитками пальців.
друкарська машинка Самчука
Буфет Панама.(Колишнє кафе Соборне, згодом колишній Секонд). Оздоблене вінтажними машинами, плакатами і холодильниками. Отримавши чайові, офіціантка спочатку злякалася.
Віталік робить печінковий торт
Баба Галя. Понад тридцять років у торгівлі. Зз-а її столу вийти ситим чи тверезим неможливо. Опиратися може лише мій Малий. Припускають, що він - сильне генетичне продовження, що еволюціонувало.
Вигадливий антигоп-дизайн рівненських під'їздів
Шафка в офісі провідної рівненської юридичної компанії
Господар офісу Гліб Георгійович
Микола перевіряє інформаційну безпеку. Потішений романтичним паролем admin admin
Актори рівненського драмтеатру кажуть, що інколи світло спалене під час вистави коштує більше ніж продані квитки. А зря. За Берестечко їм дали Шевченківську премію, а зараз там йде вистава з інтригуючою назвою "Калігула"
Sex and the City
моє улюблена кав'ярня, за сумісництвом піратська галерея Далі
Фото для коробки цукерок "Рівне вечірнє"