4 дні провела в невеличкій гірській країні в Піренеях, де всі говорять каталанською і одне одного знають
Летіли ми літачком з Жулян до Жірони у Іспанії на WizzAir. Це новий рейс, квитки - від 528 грн - до 1218 грн в залежності від того, чим раніше замовиш. Летіла вперше. Намагалася вгадати, які це міста за їхніми топографічним виглядом. Бачила Карпати зверху - пом'яті і притрушені снігом. Коли лінії доріг стали логічними, а поселення акуратними, зрозуміла, що ми закордоном. Це була Угорщина. Летіли майже три години, висота 11 тисяч км, температура за бортом - 65 градусів. Втікаючи із нашого часового поясу, доганяли захід сонця.
Коли сідали у Жіроні, бачила три стадіони, на третьому - навіть футболістів. Одразу шок - на 20 градусів тепліше, ніж у Києві, щойно пройшов дощ і пахне теплим морським повітрям Коста Брава. Далі їхали 280 кілометрів через нічну Каталонію. Іспанський місяць - не молодий і не старий, тонкий і гострий, він ніби ліг відпочити. У автобусі пахло яблуками. Дивилася на замки в горах, найбільше вразила Берґа - їхали ущелиною між крутими стінами гір із фортецями на вершечках. Три години, двадцяток тунелів, прорубаних в горах, символічний кордон, де в скляних будках прикордонники дивляться матч Барселони - і ми в Андоррі.
Приїхали ми в Андорру у перший день, як у них випав сніг - 29 січня. Мінус 4, тим часом у Києві від -20 . Гріємось. Біля гірськолижного курорту Вальнорд його більше, ніж у долині в столиці. Розчищають машинами і квадроциклами з лопатами. Один мене ледь не загріб, бо вулиці вузенькі, вичікувала вдалий ракурс одразу на його шляху. Беремо напрокат обладнання.
Такого нам не дали. Боялася навіть подивитися, скільки це коштує
Здивувало те, що можна залишати своє спорядження без нагляду і ніхто не візьме:)
Нас супроводужвали Аїна зі "Скі Андорра" і Ніколас з "Вальнорду". Аїна з Барселони, місто таке ж як Київ за населенням, і маленька Андорра, де в супермакеті обов'язково зустрінеш десяток знайомих, їй спочатку була за дивину. Нік (один з двох красивих чоловіків, яких я бачила в Андоррі) має канадський паспорт, батька-данця і мати-француженку. На костюмі чотири прапорця - мови, якими володіє - анг. ісп. франц. катал. Говорять в Андоррі каталанською, яку я шось намагалася вивчити, але у критичний момент забула все.
Андорра-Ла-Велья, столиця. Будують новий Парламент. Камінчики ще влежуються, їх підтримує сітка. Дизайнерська країна, у них навіть будівельні паркани хоча й зелені, але стильненькі, в тон вуличним вазонам підібрали. Колір молодих паростків поруч із сірим та бурим - основні в цій країні. Жили в ми готелі Holliday Inn за 20 метрів звідси, де корпоративний колір - такий же відтінок зеленого.
Маленька площа в столиці. Тут все маленьке, Нік казав, що країну можна чи не за 10 хвилин якби без пробок проїхати. Так - 45:).
Андорра - не країна ЄС. Тут зона вільна від податків, тому європейці ганяють сюди за на шоппінґ. Переважно люксові товари, парфуми, бренди. Дешеві алкоголь і цигарки. В Андоррі тільки тютюн і виробляють, до речі. Росіян на вулицях впізнаєш в обличчя, поводяться чемно, це ж не Ігіпєт і не Турция. Бутіки повсюди, жартувала, шо місто нагадує величезний Дрімтаун.
Магазин колготок, де ми провели хвилин тридцять і зрозуміли, що такими темпами шопінґ не відбудеться, мали всього кілька годин. Тому єдиний одяг, який встигла купити в Андоррі - набір кольорових шкарпеток по 2 євро:)
Андорра Вечірня, світловідбивні ліхтарі
Це гірська країна, там живуть олені
Чи не найширша вулиця у місті. Андорра не має гостих кутів. Все плавне, обтічне, продумане, добротне, комфортне
Сніговик. була ще ялинка такої ж висоти, як цей красунчик і такої ж скандальної форми, як київська
Годинник Далі і річка Валіра. Тут все називається Валірами, в номері у мене був фен Валєра
Картина в ресторані Ла Борда Естеве
Цей ресторанчик розмісили у старовинному традиційному будиночку. Борда - гірська двоповерхова кам'яниця, де знизу жили свійські тварини, тепло від них йшло для обігріву людей на другий поверх. За вечерю набрала напевно кілограми 2:) У фіналі вечері їли м'ясо, смажене і принесене на розпеченому камені, яким тут традиційно вкривають дахи, щось типу сланцевих порід. Запивали кавою - каталанським шампанським
Дорогою на найбільший гірськолижний курорт ҐранВаліра. Андоррські скульптори, як і українські, в глибині душі люблять пишні форми
Піднімаємося фунікулером - фунікамп. Їхати 10 хвилин над горами, з росіянами переважно:) Місцеві інколи підіймаються просто так, щоб пообідати в ресторанчиках і на красу подивитися.
Деяким туристам мало 110 лижних доріжок довжиною 205 кілометрів і вони влаштовують фрірайд, по каменях. А ще тут за кілька тижнів буде проходити етап з жіночого чемпіонату світу
На висоті трохи вище Говерли, в Піренеях:)
По цінах: півдня (з 13 до 17год) для дорослих у сезон у Ґранвалірі - 34 євро, день - 43, у Вальнорді - півдня 30 євро, день - 38. Для людей 65-69 років - удвічі дешевше.
каталися з 10 до 13, нам вистачило з головою, морда засмагла, добре що окуляри взяла, сніжна сліпота починається за кілька хвилин. Температура мінус вісім, сніг на доріжках не дуже слизький, але на сонці все тане, весна. Ґаночок біля високогірного кебабу. Пахне м'ясом із прянощами, чути російську.
Дуже розморені, влаштовуємо фотосесію келихам. Дві з половиною години до того інструктор, росіянин Владімір намагався зробити з мене майстра спорту з лижів. (Катаюся третє в житті але шось там собі їду, як Зорик навчив у Буковелі). Коли починала уявляти де в мене ліва де права нога (у мене взагалі непевні стосунки з право-ліво), в яку сторону п'ятка, в яку носок - падала одразу. Він не припиняв виховну роботу і закликав, щоб я думала в процесі, забирав палиці. Закатувала істерики:) Поки не бачив, на небезпечних спусках халтурила - падала на поворотах, і лежачи перекладала лижі в іншу сторону. Дядя дуже душевний, викладався по повній. Працює тут другий місяць, раніше працював у Куршавелі та інших французьких. Приїхав з Красноярська з 7-річним сином Славіком, білявчиком, який витворяв на лижах таке, що я на ногах не можу:) У фіналі зденервована впала з підйомника, замість поїхати, відлетіла лижа, інструктор тяг мене кілька метрів за палки. Розійшлися друзями:)
Російську чути як вдома, тільки ґ замісь г. Самих лише російськомовних інструкторів тут працює 17.
Нє, ну наші точно б підмутили собі лижі
Андоррська електростанція
На головну площу столиці треба підійматися ліфтом 5 поверхів
У січні тут тепло, була плюсова
Простір дуже ефективно організований
Мали хвилин 20 - тож, чесно, не знаю що за пам'ятник
Герб Андорри
Двері до Каса де ла Валь - старого парламенту Андорри, розташованого у маленькій кількахотрічній кам'яниці. У парламенті Андорри 14 чоловік і 14 жінок, половина - по 2 з семи провінцій. У залі засідань три столи - головний з тронами для співволодарів князівства - президента Франції і каталонського єпископа, великий деревяний півколом із готичними кріслами для парламентарів і сучасний з мікрофонами по центру для урядовців. Поруч 9 лав для простого народу - кожен охочий може прийти на засідання. Важливі документи зберігають у шафі семи ключів - відкрити її можна тільки 7 ключами по одному з кожної провінції. Збирається парламент тричі на рік. Приходять у старовинних костюмах - я аж нестримано засміялася, побачивши картинку парламентаря у кумедній камізельці і трикутнику на голові. Підземний хід вів до в'язниці, тепер сполучає старий і новий парламент. У сучасній в'язниці в Андоррі сидить зараз 30 злочинців, кримінальних - менше третини.
Книгаренька, не забігала, але лик Стіва Джобса на топ продажів узріла. Нові книжки тут дорогі - десь по 20 євро. я випадково напрапила на букіністику і як дика понабирала собі іспанських книжечок про мистецтво (Гайд ту Гауді!) по євро. І звісно, граматику каталанської. Що живопис це іспанською "пінтура", я вже знала, а як спитати скільки коштує -:)ні
Вітрина магазина тату-салона, у мене 10 хвилин до від'їзду
і нервово намагаюся знайти якусь дорогу цими вуличками. Хоча в Андоррі заблукати неможливо, я все-таки майже зробила це
Свіжа полуниця по 5.95 і 2 кг за 8.95 євро на жаль залишилася нескуштованою. Накупила французьких сирів, хамона і каталонських ковбасок. Ціни від півтора євро і воно якісне
спецслужби Андорри при виконанні;)
Таки знайшла ліфт, який мене спустить з головної площі на головну вулицю, хоча він опирався і не хотів їхати вниз. Напевно, тому що я жінка, а він - андоррський ліфт. Бо розумію, що я в Європі, а в Європі на мою думку ліфти працюють, бо коли вони ламаються, їх ... лагодять. Допоміг якийсь дядько, сказав шо це не той ліфт і нам з ним не по дорозі. Говорив каталанською, а я ж вперто роблю вигляд ніби розумію все, кажу "Граціяс" і біжу через площу до іншого ліфта
А це ми їли в горах - щока свині між картоплею і перцем
В Андоррі почала розрізняти 115 відтінків сірого. За законом тут будинки дозволено будувати тільки з дерева і каменю. А каміння тут фактурне.
Знову Каса де ла Валь
Знову андорська їжа:) Зверху доницю - пюре із баклажану, солодкого перцю, цибулі. Досі загадка, як пюре із цибулі може бути негострим і приємним. Їла також хрустку і неймовірну зелену цибульку фрі а також маленьку солодку цибульку. Отак. Закохалася в місцеву кухню за те, що вона негостра. Каталонські вина терпкі і сонячні, іспанські - терпкі і чіткі, французькі - м'якші і милозвучніші. Почали робити андоррське вино, з білих сортів, воно дуже дороге, не бачила і не куштувала.
Дизайнерська країна.
До України рейси тільки по суботах і вівторках, тому все будували плани, як би запізнитися на літак у вівторок, і ще до суботи тут зостатися
Adéu, Andorra, amor meu