- Дівчата, чого самі, скучаїте? - блиснув залізним зубом дядько, впевнено спершись на стовп зупинки в селі, де сиділи ми з Інною. Інна саме повернулася з Сієтла, куди поїхала два роки тому. Попередні 22 роки ми бачилися щомісяця, а влітку чи не щодня. Варіант, за яким нам було би сумно - ну не знаю. Один її гамериканський суржик чого вартий: "сЕлфон" і "лЕптоп". До того звикла чути від неї чула тільки російський: "А ми підемо в нєдєлю на рєчку?" Місцевий Бандерас був переконаний, що двоє можуть бути самі, якщо це жінки.
За тою ж логікою о 5-тій ранку не маємо інших планів, як погодитися піти в нічний клуб з якимось прилиплим парубком на Оболоні. Його мотив: "Вам самим скушно, у нас багато бабла, ви гарні". Наші дурнуваті шапки, спортивні штани і розмова про театр не зупинили його. Напевне, це було вже спортивним інтересом. Або ми здались йому загадковими.
- Дівчата, він вже далеко відійшов від своїх, можна бити, - сказала Таня із блиском в очах, коли ми оточили переслідувача. Добре, що балончик із фарбою, яким ми тої ночі розграфічували всі сумні стіни, був не у неї.
- Я лише хотів вас поцілувати, - сказав повіса, отримавши по пальцях броньованими дверима.
Здалося, чоловіки навмисне придумали, що їм подобаються загадки у жінках, аби узайве не вислуховувати на них відповіді.
Того ж дня бачу запис на Фейсбуку, у щирість якого не повірила: "Якщо ти не можеш розумом збагнути жінку, то найкращий спосіб - колоти дрова, дзвонити в дзвони або весь день гратись з монтажем розвертаючи в різні боки графіку і букви в 3D". Відповіла, що вони радше не хочуть збагнути жінку, ніж не можуть. У відповідь мене назвали конченою феміністкою. Мене це дуже потішило. Відписала, що не тільки кончена, а ще й незбагненна.
↧
Незбагненна
↧